ВИГА́ДЬКО

ВИГА́ДЬКО, а, ч., розм. Те саме, що вига́дник. [Цісар:] Яке добро, що ти до нас прийшов із "Тисячі й одної ночі" мов! Вигадько ти, як та Шехерезада (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 241). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 371.