ВИ́ЧИТИ

ВИ́ЧИТИ, ів, мн., діал. Повчання. Полюбились йому дідові вичити, розумні, правдиві, добрі (Мирний, І, 1949, 187). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 538.