ВИ́ЧИТАНИЙ

ВИ́ЧИТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́читати 2, 4. Перед її уявою поставали дуже зворушливі сцени, вичитані переважно з повістей (Кобр., Вибр., 1954, 101); Чернишеві пригадались вичитані в дитинстві фантазії про далеке майбутнє (Гончар, І, 1954, 112). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 538.