ВИ́ЧИНЕНИЙ

ВИ́ЧИНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́чинити. Може бути, що портфель був зроблений з погано вичиненої шкури (Сам., II, 1958, 292). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 538.