ВИ́СЬКАТИ

ВИ́СЬКАТИ, аю, аєш, перех., розм. Док. до ська́ти. Ой, немає дочки З чужої стороночки, Та нікому на чужині Виськать й головочки (Укр.. лір. пісні, 1958, 412); [Калина:] Прийде було, я йому [Конону] й повечеряти дам, і голову змию, і виськаю… (Кроп., II, 1958, 426). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 507.