ЯРО́К

ЯРО́К, ярка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до яр1. В ярок Марія до криниці Швиденько кинулася (Шевч., II, 1953, 317); Дорога до річки йшла низом, ярком (Мирний, І, 1954, 245); Ліворуч чорнів невеличкий ярок, зарослий терном (Донч., III, 1956, 119); В ярках шипшина червоніє, летить бджола, і квітне мак (Сос., II, 1958, 397). 2. діал. Рівчак. Ярок тече (Сл. Гр.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 651.