ЯЄ́ЧКО

ЯЄ́ЧКО, а, с. 1. Зменш.-пестл. до яйце́. Курочка ряба.. злізла на поличку Та знесла яєчко (Укр. дит. фольк., 1962, 109); Чайці не треба багато містечка: В ямку вона упаде Й, сонцем пригріта, маленькі яєчка Одно за одним кладе (Щог., Поезії, 1958, 298); Скоро в гнізді з’явилося п’ять яєчок, блідо-зеленкуватих з брунатними цяточками і рисками (Ів., Опов.., 1949, 180). 2. анат. Парна чоловіча статева залоза людини і ссавців, орган розмноження і внутрішньої секреції. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 626.