ШТУКА́РИТИ

ШТУКА́РИТИ, рю, риш, недок., розм. Займатися штукарством, поводитися як штукар. — Та я не про воли, я кажу: Добридень! — Сам ти,— каже [глухий дід],— злидень, а я хазяїн!..— Та годі-бо вже тобі штукарити!.. Тут чоловік про діло, а ти… (Гр., II, 1963, 349). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 547.