ШТИ́РЯ
ШТИ́РЯ, і, ж., діал. Безплідна вівця. Гляну яром по долині — То ж моя биря. То ж моя штиря (Чуб., V, 1874, 1172); — Гей, орлику-братику! Ти високо літаєш, Ти далеко видаєш. Чи не бачив ти моєї штирі та бирі? (Укр.. думи.., 1955, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 538.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ШТИФТ →← ШТИРХОНУ́ТИ