ШКУ́РНИЦТВО

ШКУ́РНИЦТВО, а, с., розм. Поведінка, вчинки шкурника. Василь сказав гірку правду Любчику про шкурництво, про себелюбство (Хижняк, Невгамовна, 1961, 154). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 486.