ШКО́ЛИТИ

ШКО́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. 1. розм. Суворо вчити, виховувати; муштрувати. — Ніколи не була я в школі — згадує Олена Семенівна.— Саме життя школило мене… (Колг. Укр., 12, 1951, 3). 2. спец. Привчати до їзди (коня); об’їжджати. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 481.