ШКАРУБИ́НКА
ШКАРУБИ́НКА, и, ж. Зменш. до шкару́би́на. В скронях стукало, вогняні кола стояли в очах, на вустах запікалися червоні шкарубинки (Тулуб. Людолови, II, 1957, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 471.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ШКАРУ́БИТИСЯ →← ШКАРУБИ́НА