ШИШКАРИ́ХА
ШИШКАРИ́ХА, и, ж., розм. Самка шишкаря. У густому ялинковому гіллі порпаються в шишках полум’янисті криводзьобі шишкарі. Більш скромно забарвлену шишкариху побачити зараз важко (Веч, Київ, 29.11 1964, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 466.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ШИШКА́СТИЙ →← ШИШКАРІ́В