ВИ́ПЛЕТЕНИЙ

ВИ́ПЛЕТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́плести. Скрізь тини — як не дощані, то гарно виплетені з шелюги або лози (Дн. Чайка, Тв., 1960, 123). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 454.