ЧУДА́ЧКА

ЧУДА́ЧКА, и, ж. Жін. до чуда́к. [Тоня:] Справді, чудачка ви, Галю. Варто було через це хвилюватись (Коч., II, 1956, 454); Марко хотів шугнути крізь натовп, але раптом перед ним стала дівчина, чудачка з синіми очима (Мик., II, 1957, 426). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 373.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ЧУДЕРНА́ЦТВО →← ЧУДА́ЦЬКИЙ

T: 94