ЧУ́ГА

ЧУ́ГА, и, ж., діал. Вид верхнього одягу з довгим коміром у галицьких лемків, пошитого з суцільних шматків доморобної тканини. Специфічним предметом лемківського верхнього одягу є чуганя, або чуга,— довгий до колін плащ з коричневого сукна з великим коміром, що спадав на плечі і правив за капюшон (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 56); Ми побачили на стежці за двірцем купу людей згорблених, з клунками на плечах, в коротких не то плащах, не то чугах з білого, примітивно тканого овечого сукна і в повстяних капелюхах (Фр., III, 1950, 217). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 372.