ЧО́ХКАТИ

ЧО́ХКАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що ча́хкати 1. Поїзд чохкав, гримів, лишаючи позаду клочкуваті пасма диму (Рад. Укр., 21.III 1961, 3); За садком ритмічно чохкав паровий млин (Панч, II, 1956, 13); Німецькі міномети чохкали із-за бугрів, кулі просівали сніги (Тют., Вир, 1964, 529); Вчув [Батура], що над головою чохкали ворожі кулі, неначе коваль охолоджував розпечене залізо у воді (Ле, Мої листи, 1945, 141). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 370.