ЧИРЯЧО́К

ЧИРЯЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до чиря́к. — Чирячок нарве, то я вже й цибульки смажу й ганчірочку тру та й зав’язую (Тесл., З книги життя, 1949, 26). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 329.