ЧИ́ЗЕЛЬ
ЧИ́ЗЕЛЬ, я, ч. Важкий культиватор для глибокого розпушування грунту. Восени, коли брили частково зруйнуються, ріллю обробляють для вирівнювання поверхні потужними чизелями на глибину 20-30 сантиметрів (Хлібороб Укр., 5, 1969, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 322.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ЧИ́ЗЕЛЬНИЙ →← ЧИЖИ́ХА