ЧВЯ́КАТИ
ЧВЯ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що ча́вкати. Спершу всі сиділи мовчки, плохенько; тільки Захар плямкав та чвякав, жуючи забруднену його пальцями паляницю (Крим., Вибр., 1965, 407).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 289.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ЧВЯ́ХАТИ →← ЧВИ́РКНУТИ