ЦИКО́РІЙ

ЦИКО́РІЙ, ю, ч. 1. Трав’яниста рослина родини складноцвітих. Голубий кошичок дикого цикорію розкривається після обіду між 5 і 6 годиною, а весь день закритий (Хлібороб Укр., 6, 1970, 42); // Салатна рослина цієї родини. Ставить тоді господиня двокольорові маслини, Терен осінній смачний, прозорим налитий розсолом, Редьку, цикорій і сир (Зеров, Вибр., 1966, 326); До салатних рослин належать: салат головчастий, салат-ромен, цикорій, крес-салат та огірочник (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 239). 2. Сушений корінь такої трав’янистої рослини, що вживається як домішка до кави, а також для виготовлення її сурогату. Полоненим тут роздали трохи чорної бурди з чистого цикорію (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 557); *У порівн. І сказав Гурамішвілі: не сміши, Григорій! Хочеш бути як береза в льолі білокорій? Зовнішнього відректися? всіх віків, історій? Ей, слова твої несмачні, як густий цикорій (Тич., І, 1957, 212). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 213.