ЦИ1

ЦИ1, спол., діал. Чи. І злинули [опришки] буйно, гучно, з криками.. Щоб одразу все село знало. Щоб збігалися дивуватися.. Та й щоб кожна Настунька ци там Парасочка знала, ..що пора вже Венері спішити назустріч Марсові (Хотк., II, 1966, 185); — Не відаю, ци загримить мов ім’я, а коні гримітимуть (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 205). ЦИ2, част., діал. Чи.— Ци тобі, Юрчикд, не сталось чого лихого? (Коцюб., II, 1955, 342). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 205.