ЦВЕ́НЬКІТ
ЦВЕ́НЬКІТ, коту, ч., розм. Щебетання, цвірінькання (про горобців та деяких інших птахів). Мов пташиний цвенькіт, їхній сміх і спів (Сос., Солов. далі, 1957, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 184.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ЦВЕ́НЬКАТИ →← ЦВІТЬ