АБСТРАГУВА́ТИ

АБСТРАГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Уявно (в думках) відривати, відокремлювати одні (окремі) сторони або відношення явищ чи властивості предметів від інших. Порівняння допомагає абстрагувати в пізнаваних об’єктах їх істотні риси від неістотних їх ознак (Рад. психол. наука.., 1958, 155); Вслухався [Саїд] в доповідь і думкою поправляв помилки секретаря або, вловивши його вдалу тезу, сам собі її розвивав, абстрагуючи від доповідача (Ле, Міжгір’я, 1953, 403). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 6.