ВИ́ЛУПАТИ

ВИ́ЛУПАТИ, аю, аєш, док., перех., діал. Виломати, відколоти. Герман велів при собі вилупати першу брилу воску (Фр., VIII, 1952, 410). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 425.