ХРУ́ПІТ
ХРУ́ПІТ, поту, ч., розм. Тріск, хрускіт. Повітря тряслося від брязкоту, хрупоту, стогону, лементу, від звірячих вигуків і прокльонів (Стар., Облога.., 1961, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 158.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ХРУ́ПАННЯ →← ХРУП