ХРЕ́СТІБОГ

ХРЕ́СТІБОГ, виг., діал. Їй-богу. — Тупиця Марко! Чому це ти скрізь пишеш просте «є»! — Марко робить здивовані очі. — Хрестібог, Глафіро Семенівно, пишу «ять», а виходить «є»! (Панч, На калин. мості, 1965, 32); — А ти ж, дівко, чого мовчиш?.. Збираєшся заміж, а мені й ні слова?.. — Хрестібог!.. І гадки не мала… (Добр., Очак. розмир, 1965, 277). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 141.