ХНЮ́ПИТИСЯ

ХНЮ́ПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. хню́пляться; недок., розм. 1. Схиляючи голову, зсуваючи брови, набирати похмурого, незадоволеного вигляду. *Образно. Оленка розсілася на підлозі і знайомила нову ляльку з лялькою Марусею. Стара лялька хнюпилась, не хотіла розмовляти (Жур., Опов., 1956, 166). 2. перен. Журитися, впадати в розпач. — Вище голову, друже. Чи ж можна так хнюпитись, хмурити чоло, коли навколо квітує життя́ (Збан., Єдина, 1959, 5). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 99.