ХАМУ́ЛА1

ХАМУ́ЛА1, и, ж., діал. Поганий суп. Що ви їсте? Борщ, хамулу.. Що ви п’єте? Просту сивуху (Мак., Вибр., 1956, 229). ХАМУ́ЛА2, и, ч. і ж., заст., розм., лайл. Те саме, що хам і ха́мка. — Чого ти на мене тикаєш? Я тобі не дам грошей за місяць. Ніяк не привчимо цих хамул, як треба розмовлять з панами (Н.-Лев., II, 1956, 209); [Шмуль:] Ну, ти, хамула! Чого штовхаєшся? (Вас., III, 1960, 427); // Вайлувата, незграбна людина. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 16.