ХАДЖІ́
ХАДЖІ́, невідм., ч. Почесний титул мусульманина, що здійснив паломництво до Мекки. Старий хаджі, може, сотий раз, оповідає свою подорож до Мекки (Коцюб., І, 1955, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 8.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ХАЗ →← ХАВЧА́ТИ