ФУРФА́НТЯ
ФУРФА́НТЯ, я, с., збірн., діал. Дрантя. Цілими купами йшли цигани.., окружаючи [оточуючи] невеличкі однокінки, де на купах брудного фурфантя сиділи купки чорних, як сажа, та майже голих дітей (Фр., VIII, 1952, 360).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 656.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ФУРФУРО́Л →← ФУРУНКУЛЬО́ЗНИЙ