ФРОНТО́ННИЙ

ФРОНТО́ННИЙ, а, е, архт. Прикм. до фронто́н; // Який має фронтон, з фронтоном. Хата не стара, під бляхою, з заскленою верандою з фронтонного боку, виглядає зовсім непогано (Вільде, III, 1968, 261). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 647.