ВИ́ЗУБРЕНИЙ
ВИ́ЗУБРЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́зубрити. Спотикаючись і витираючи піт, Качан дотягував свою скрипучу розмову, як тупий учень старанно визубрену лекцію (Вас., І, 1959, 280).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 401.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ВИ́ЗУБРИТИ →← ВИЗУ́БЛЮВАТИСЯ