ФИ́ЦКАТИ

ФИ́ЦКАТИ, аю, аєш, недок., рідко. Те саме, що брика́ти 1, 4. Він, закусивши зуби, почав фицкати ногами (Фр., IV, 1950, 229). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 582.