ФАНАБЕ́Р

ФАНАБЕ́Р, а, ч., розм. Людина, що відзначається фанаберією; надто горда, пихата, чванлива особа. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 558.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ФАНАБЕ́РІЯ →← ФАМІЛЬЯ́РНО

T: 143