ФАНАБЕ́Р
ФАНАБЕ́Р, а, ч., розм. Людина, що відзначається фанаберією; надто горда, пихата, чванлива особа.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 558.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ФАНАБЕ́РІЯ →← ФАМІЛЬЯ́РНО