ФАЕТО́Н

ФАЕТО́Н, а, ч. 1. Легкий чотириколісний екіпаж з відкидним верхом. По середині [вулиці], битій каменем, гуркотали карети, коляски, фаетони… (Мирний, І, 1949, 170); У відкритих фаетонах, здіймаючи куряву, проїздили чиновники (Рибак, На світанку, 1940, 157). 2. Легковий автомобіль з відкритим кузовом. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 549.