УТРИ́РУВАННЯ
УТРИ́РУВАННЯ, я, с. Дія за знач. утри́рувати. Художня манера [Бранко] Шотра відзначається підкресленим прагненням до експресії, якої митець досягав шляхом утрирування форми (Мист., 3, 1959, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 523.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
УТРИ́РУВАТИ →← УТРИ́РУВАНИЙ