АБОРДА́Ж

АБОРДА́Ж, у, ч. Старовинний спосіб морського бою — зближення з ворожим кораблем і зчеплення з ним для рукопашного бою. Кинулися козаки на абордаж і за годину відмикали кайдани у невільників і пускали галери на дно (Тулуб, Людолови, II, 1957, 110). ◊ Бра́ти (взя́ти) на аборда́ж судно́ (корабе́ль) — атакувати судно способом абордажу. Сиві й велетенські на зріст прадіди брали на абордаж ворожі кораблі (Кучер, Прощай.., 1957, 137). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 4.