УРІВНОВА́ЖИТИ
УРІВНОВА́ЖИТИ див. урівнова́жувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 477.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
УРІВНОВА́ЖИТИСЯ →← УРІВНОВА́ЖЕНО (ВРІВНОВА́ЖЕНО)