ВИ́ГОРЬОВАНИЙ

ВИ́ГОРЬОВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́горювати. Його прикро вразило те, що університетська адміністрація поспішила виключити Павлика із складу студентів і позбавити з таким трудом вигорьованої стипендії (Кол., Терен.., 1959, 245). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 377.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ВИГОРЬО́ВУВАТИ →← ВИГОРТА́ТИСЯ

T: 167