ВИ́ГОЄННЯ
ВИ́ГОЄННЯ, я, с. Дія і стан за знач. ви́гоїти і ви́гоїтися. Нога [після лікування] була як нога. Кістлява, сухувата, із червоно-синіми плямами на місці вигоєння виразок (Збан., Сеспель, 1961, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 375.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ВИ́ГОЇТИ →← ВИ́ГНУТИСЯ