УЗБРО́ЄНИЙ

УЗБРО́ЄНИЙ, а, е, заст. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до узбро́їти. На ранок узброєно військо було; Кому ж не дісталося зброї, Тому не забракло сокири, коси Та в грудях одваги міцної (Л. Укр., І, 1951, 354). 2. у знач. прикм. Який має при собі зброю, забезпечений зброєю. Посеред узброєних посіпаків їхав віз, а на ньому, прикований, сидів чоловік, блідий, змучений і перед часом зів’ялий (Фр., II, 1950, 117). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 404.