УБУВА́ННЯ
УБУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. убува́ти1. Детальніше вивчено [під час космічних досліджень] магнітне поле планети, характер його убування в міру віддалення від поверхні Землі (Рад. Укр., 18.VІ 1963, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 361.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
УБУВА́ТИ1 →← УБРЬО́ХАТИСЯ (ВБРЬО́ХАТИСЯ)