АБИ́ЧИЙ

АБИ́ЧИЙ, я, є, займ. неознач. Байдужо чий, який належить будь-кому. — Отак чини, як я чиню: Люби дочку абичию — Хоч попову, хоч дякову, Хоч хорошу мужикову (Шевч., І, 1951, 126). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 3.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

АБИ́ЩИЦЯ →← АБИ́ХТО

T: 45