ТУ́БУС

ТУ́БУС, а, ч., спец. 1. Труба в оптичних приладах. Важливою частиною мікроскопа є тубус, або труба (Практ. з анат. рослин, 1955, 4); Усі елементи звуковідтворювальної оптики проектора, крім лінзи фотоелемента, розміщені в тубусі, який являє собою колінчасту трубку (Пересувні кінопр., 1959, 23). 2. У посудинах різного типу (ретортах, колбах тощо) отвір для пропускання рідини або газів. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 309.