ТРІУМВІ́Р
ТРІУМВІ́Р, а, ч. Учасник тріумвірату.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 277.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ТРІУМВІРА́Т →← ТРІСЬ, ТРІСЬТРІ́СЬ