ТОРШЕ́Р

ТОРШЕ́Р, а, ч. Світильник на високій підставці, який стоїть на підлозі. Ніяка буря не може вдертися в цю велику кімнату, де освітлений лампою великого торшера зараз непорушно сидить, читаючи газету, старий Комаренко (Собко, Срібний корабель, 1961, 161); У куточку для відпочинку добре поставити торшер (Веч. Київ, 4.ІІ 1961, 4). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 211.