ТОРЦЮВА́ННЯ

ТОРЦЮВА́ННЯ, я, с., спец. Дія за знач. торцюва́ти. Стругання торцевих поверхонь деталей з деревини, коли волокна перерізуються під кутом 45-90°, називається торцюванням (Гурток «Умілі руки..», 1955, 56). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 211.