ТОНЗУ́РА

ТОНЗУ́РА, и, ж. Виголене місце на маківці голови у католицьких духовних осіб. Чернець у коричневій рясі, підперезаній обтріпаним мотузком, схиляючи перед Кисельовим опуклу з тонзурою голову, схожу на жовтий кабак, показав йому дорогу до покоїв настоятеля (Рибак, Помилка.., 1956, 54); А тонзура блищить, Мов гадючий той прут. Патер людям говорить Про божий статут (Гойда, Сонце.., 1951, 66). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 187.