АБА́Т

АБА́Т, а, ч. 1. Глава католицького чоловічого монастиря; ігумен. Монахи підлягали суворому уставу: вони повинні були беззаперечно коритись своїм начальникам — абатам (Іст. середніх віків, 1955, 11). 2. У Франції — католицький священик. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 2.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

АБАТИ́СА →← АБА́КА

T: 124